Те, що відбувалось на волейбольному майданчику спортивного корпусу НУХТ в останній день просто не вкладається в голову аналітичним розумом. Спочатку за третє місце зустрілись представниці Миколаївщини та Буковини (1:3). Чернівецькі спортсменки здобули "бронзовий" комплект нагород. Хоча, як можна було написати "бронзовий комплект", коли в комплекті нагородження були тільки грамоти і вимпел федерації волейболу. І це під час проведення фінальних ігор студентської ліги України. Сором та й годі. Але відчуття сорому я відчув трохи пізніше. НУХТ - ХДЗА. ФІНАЛ!!! Гра за вихід до вищої ліги, гра, яка проходила в рідних стінах, гра на яку чекали всі співвідношені до альма-матір під назвою НУХТ. Звичайно, гру можна програти, але за неї не буде соромно ні гравцям, ні вболівальникам. Перша партія (19:25). Повертаючись до хронології матчу, необхідно зауважити, що рахунок рухався паралельно (1:0; 1:1; 2:1; 2:2 і т.д.). Чотири помилки поспіль на своїх подачах. І відразу загубилась впевненість у своїй грі, зникла агресивність в атакуючих діях, незручний для партнера прийом м'яча. І як стрімко харків'янки відчули цю слабкість, починаючи нарощувати оберти на заключній фазі атаки. Друга партія (18:25). Дзеркальне відображення першої партії. Але те, що відбувалось в третій партії можна назвати одним словом - ступор. Застосовуючи боксерську термінологію, можна засвідчити, що це був "ногдаун". Наша команда попливла. Ніхто не міг зрозуміти, що відбувається. Прийом мяча - мяч летить за межі майданчика, атака з першої лінії - блок, атака з другої лінії - сітка. Через декілька хвилин рахунок 4:16. Ось де було соромно. Суцільна безпорадність. Загальний рахунок 18:25. А в підсумку 0:3 за партіями і "адью". Мабуть, необхідний час щоб розібратись, що трапилось. Дихайте глибше панове.